Серед тисячів паломників які нещодавно доєдналися до Загальнонаціональної прощі у Зарваницю була особлива група вірних — із Лисичанська. Вони подолали такий довгий шлях, щоб помолитися разом із усіма за мир в Україні, добробут в кожній родині та здоров’я усіх. Про особливість першої прощі Лисичанської парафії УГКЦ розповів настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці міста Лисичанськ отець Сергій Паламарчук.
— Хто зініціював це паломництво?
— Це була перша проща нашої парафії. Ми вирушили на неї за порадою і благословенням митрополита Василія Семенюка, намісника Марійського духовного центру у Зарваниці. Та й ми самі мали велике бажання відвідати цю святиню. Це для нас, як молодої парафіяльної громади, дуже важливо. Намірення, яке ми вкладали у наші молитви під час прощі, були про припинення війни, мир в Україні, а також швидше виділення земельної ділянки під будівництво храму у Лисичанську. Думаю, що участь у цьому паломництві була ініційована Божою волею і великим духовним авторитетом цієї Зарваницької святині.
— Як багато людей відгукнулися?
Наша паломницька групка була невелика — чотирнадцять осіб. Та наступного року ми приїдемо знову, і нас буде більше! Хочемо, щоб проща у Зарваницю стала традиційною для нашої парафії.
— Якою була дорога паломників із Лисичанська до Зарваниці?
— Ми подолали приблизно 1200 км потягом з Лисичанська до Тернополя, прибули у п’ятницю 14 липня. У Тернополі нас надзвичайно приємно і щиро гостили отці-редемптористи (Монастир Успення Пресвятої Богородиці) і працівники місцевого Карітасу, нагодували нас смачно і влаштували нічліг. Наступного дня, у суботу, після Служби Божої у монастирській церкві Успення Пресвятої Богородиці і сніданку в Карітасі ми відправилися мікроавтобусом доганяти прочан, що вирушили напередодні від катедрального собору, але так сталося, що ми перегнали колону і під’їхали ще ближче до святого місця, ну і очевидно, йшли пішки невелику відстань, що ще залишалася. Уже в самій Зарваниці ми поселилися у будинку, який для нас приготував владика Василій.
Дуже важливо, що нам пощастило побути на прощі аж до понеділка, тож ми мали можливість ще раз походити і помолитися біля усіх святинь, адже вже в неділю по обіді прочани роз’їхалися і Зарваниця залишилася для нас відкрита, доступна, надзвичайно гарна і готова наповнити нас великою благодаттю, яку там так щедро дарує Господь за молитвами Пресвятої Богородиці.
— Що найбільше вразило?
— Найбільш приємно, аж до глибин серця, вразило те, що нас чекали, як вдома і в Тернополі, і в Зарваниці — всюди нас приймали, як рідних. За це подяка велика і владиці Василію, і усім отцям, і семінаристам, і мирянам, які за нас дбали ще задовго до нашого приїзду, бо коли ми приїхали і перебували там, то все для нас було вже готове і сплановане: зустріч, нічліг, обіди-сніданки, помічники тощо. Знаю, що про це постаралася не одна особа, тому усім-усім, хто до цього став причетний, велика-велика і щира подяка від усіх нас!
— Які відгуки після Зарваницької прощі?
— Відгуки надзвичайно зворушливі, учасники прощі, за їхніми словами, були переповнені емоціями і повернулися додому, немов би наповнені чимось новим і великим, духовно насичені і зворушені. В неділю після Літургії відбудеться ділення учасників прощі для всіх парафіян, от тоді, думаю, ще почуємо відгуки.
— Чим живе Лисичанська парафія УГКЦ?
— Надією на скоріше виділення земельної ділянки під будівництво храму. Нам ще немає й року, перша Служба на парафії відбулася минулоріч 19 серпня на Спаса. Та за цей час дещо вже мали: велике парафіяльне свято на Покрови, Свято Миколая, парафіяльне святкування Нового року, Коляду тощо. Також працює парафіяльна кухня і трапезна для наших прихожан, волонтерів і потребуючих. При парафії діє невеликий волонтерський центр „Від серця до серця“. З осені і до зимових холодів почали заняття недільної школи для дітей, а з вересня плануємо відновити заняття для дітей і для дорослих. Загалом маємо багато планів і надії, молимося, щоб Господь це нам поблагословив і допоміг!
Наталія ПАВЛИШИН